Пенсійна реформа: що зміниться для українців

Коротка відповідь: Пенсійна реформа поступово додає до звичної солідарної пенсії (коли працюючі утримують пенсіонерів) накопичувальну складову - гроші, які людина відкладає особисто на свій рахунок і які нікуди не діляться між іншими. Для більшості працівників це поки що добровільна можливість, а не обов'язок, і головне тут - розуміти різницю між двома системами, перш ніж щось вирішувати.

Що таке пенсійна реформа простими словами

Уявіть велику родину, де дорослі діти щомісяця складаються, щоб утримувати бабусю й дідуся. Поки дітей багато, а бабусь із дідусями мало - усе працює легко: кожен віддає трохи, і літнім людям вистачає на життя. Але якщо дітей стає менше, а літніх людей більше, кожному з дітей доводиться віддавати дедалі більшу частку своїх грошей. Приблизно так і працює українська пенсійна система вже понад тридцять років - вона солідарна, тобто гроші тих, хто працює сьогодні, одразу йдуть тим, хто вже на пенсії.

Пенсійна реформа - це спроба додати до цієї схеми другий інструмент: особисту скарбничку. Ідея в тому, щоб частина грошей не одразу витрачалася на поточних пенсіонерів, а накопичувалася на іменному рахунку конкретної людини й інвестувалася, поки та людина працює. Коли вона виходить на пенсію, до державної виплати додається ще й виплата з цієї особистої скарбнички.

Три рівні пенсійної системи - чим вони відрізняються

В Україні законодавчо закладено трирівневу модель пенсійного забезпечення, хоча повністю запрацював поки лише перший рівень.

• Перший рівень - солідарна система. Це та сама звична пенсія від Пенсійного фонду України. Ви платите єдиний соціальний внесок (ЄСВ), поки працюєте, а натомість отримуєте право на пенсію, коли досягнете пенсійного віку і матимете достатній страховий стаж. Розмір виплати залежить від стажу та зарплати, з якої сплачувався ЄСВ, а не від того, скільки саме грошей "лежить" саме на вас.
• Другий рівень - загальнообов'язкова накопичувальна система. Це той самий другий рівень, про який найчастіше й ведуть мову, коли говорять про "пенсійну реформу". Задум - частина внесків працівника йде не одразу на виплати поточним пенсіонерам, а накопичується на його персональному рахунку в спеціальному фонді і працює - тобто інвестується в державні цінні папери, депозити, інші відносно надійні інструменти.
• Третій рівень - добровільне накопичувальне пенсійне забезпечення. Це те, що вже реально працює й доступне будь-якому працівникові вже зараз - можна самостійно чи через роботодавця відкрити рахунок у недержавному пенсійному фонді (НПФ) і робити туди добровільні внески в будь-якому зручному розмірі.

Важливо розуміти: другий рівень - це те, що ще потребує остаточного запуску й додаткового законодавчого регулювання, тоді як третій рівень - це інструмент, яким можна користуватися вже сьогодні, без очікування на будь-які зміни.

Чому солідарну систему взагалі треба доповнювати

Головна проблема солідарної системи - демографічне співвідношення. За даними Держстату, населення України старіє й скорочується вже не перше десятиліття, а частка людей пенсійного віку відносно працюючих поступово зростає. Коли на одного пенсіонера припадає менше працюючих, кожен працюючий повинен віддавати більшу частку зарплати, щоб зберегти той самий рівень виплат, - або виплати доводиться скорочувати відносно вартості життя.

Накопичувальний елемент частково знімає цей тиск, бо гроші, які людина відкладає особисто на себе, не залежать напряму від того, скільки людей працює одночасно з нею через тридцять років. Це її власні кошти, розміщені на її рахунку, - за задумом, вони мають існувати незалежно від демографічної ситуації в країні на момент виходу на пенсію.

Що таке добровільні внески і хто вже може ними користуватися

Добровільна накопичувальна пенсія - це фактично особистий довгостроковий "конверт", куди ви щомісяця чи час від часу відкладаєте гроші через недержавний пенсійний фонд. На відміну від звичайного банківського депозиту, такі внески в НПФ мають податкову пільгу: частина внеску (у межах встановленого ліміту) не оподатковується податком на доходи фізичних осіб при дотриманні умов договору, а сам накопичений капітал інвестується фондом за визначеною інвестиційною декларацією.

Скористатися цим може практично будь-хто:

• найманий працівник - самостійно, зі своєї карти, без участі роботодавця;
• працівник - через роботодавця, якщо компанія впровадила корпоративну пенсійну програму й перераховує частину коштів до НПФ за співробітника;
• фізична особа-підприємець - так само самостійно, з власного доходу.

Головна відмінність від обов'язкового другого рівня в тому, що тут людина сама вирішує, скільки й коли відкладати, і може в будь-який момент призупинити внески - жодного примусу немає.

Приклад: як може накопичуватися добровільний внесок

Розгляньмо умовний приклад, щоб побачити механіку, а не конкретну обіцянку доходності (вона залежить від фонду, ринку та обраної інвестиційної стратегії й наперед точно невідома).

Припустімо, працівник із зарплатою 25 000 грн на місяць вирішує відкладати 5% доходу - тобто 1 250 грн щомісяця - до недержавного пенсійного фонду. Подивимося, як виглядатиме проста накопичувальна арифметика без урахування інвестиційного доходу, лише сума внесків:

Це лише сума самих внесків, без інвестиційного прибутку чи збитку, який фонд може додати чи відняти залежно від результатів управління активами. Якщо додати гіпотетичний середній інвестиційний дохід, підсумкова сума через 20 років може бути суттєво більшою за 300 000 грн, - але може бути й меншою за песимістичного сценарію, тому що, на відміну від депозиту в банку, кошти в НПФ не мають гарантії держави на кшталт тієї, що діє для банківських вкладів через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), де застрахована сума становить до 600 000 грн на одного вкладника в одному банку. Кошти в недержавних пенсійних фондах такою державною гарантією не покриваються, і це варто чітко розуміти, перш ніж порівнювати ці два інструменти.

Чи доведеться платити подвійно - і за солідарну, і за накопичувальну систему?

Це одне з найпоширеніших побоювань. На сьогодні базовий ЄСВ, який роботодавець сплачує за працівника (ставка 22% від бази нарахування, а для ФОП і самозайнятих - мінімум 1 902,34 грн на місяць, виходячи з мінімальної зарплати 8 647 грн), формує саме солідарну пенсію першого рівня і залишається обов'язковим незалежно від будь-яких добровільних внесків.

Добровільні внески до НПФ (третій рівень) - це додаткові, а не альтернативні кошти: людина спершу виконує свої звичайні податкові й соціальні зобов'язання, а вже потім, за бажання і з власної кишені, відкладає щось на додачу. Якщо ж коли-небудь запрацює обов'язковий другий рівень, законодавці обіцяють, що йдеться про перерозподіл частини вже наявного навантаження, а не про повністю новий додатковий платіж понад усе, що є зараз, - але остаточні параметри такого механізму мають бути закріплені окремим законом, тому наперед конкретні цифри тут озвучувати некоректно.

Як добровільні внески впливають на податки

Зазвичай дохід фізичної особи оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% і військовим збором за ставкою 5% - разом 23% від нарахованої суми. Пенсійні внески до недержавних фондів у межах установлених лімітів можуть зменшувати базу оподаткування ПДФО за умови оформлення договору пенсійного забезпечення й дотримання строку його дії, - тобто частина коштів, які й так підуть до фонду, ефективно "звільняється" від частини податку. Це не стосується військового збору напряму й не скасовує саму сплату ЄСВ роботодавцем.

Для фізичних осіб-підприємців третьої групи, які сплачують єдиний податок за ставкою 5% доходу, добровільні пенсійні внески - це окрема стаття витрат із чистого доходу після сплати єдиного податку та ЄСВ, а не спосіб зменшити сам єдиний податок.

Хто регулює накопичувальну систему і де перевірити надійність фонду

Ринок недержавних пенсійних фондів в Україні регулюється державою: ліцензування та нагляд за компаніями з управління активами й самими фондами здійснює Національний банк України, який після консолідації нагляду за небанківським фінансовим сектором веде реєстр учасників ринку та публікує дані про ліцензованих гравців на своєму офіційному сайті. Перш ніж укладати договір із будь-яким НПФ, варто перевірити його наявність саме в цьому реєстрі - це базовий і безкоштовний спосіб відсіяти сумнівні пропозиції.

Окрім реєстру НБУ, варто вивчити статут фонду, інвестиційну декларацію (куди саме фонд вкладає гроші учасників) та розмір комісій за управління - вони прямо впливають на кінцевий результат накопичення, особливо на довгому горизонті в 15-20 років.

Що це означає для звичайного працівника вже зараз

Якщо ви - найманий працівник, найближчим часом для вас практично нічого не зміниться в обов'язковому порядку: ЄСВ і надалі сплачуватиме роботодавець за тими самими правилами, а розмір майбутньої солідарної пенсії й надалі залежатиме від офіційного стажу та зарплати. Те, що з'являється як реальна можливість вже сьогодні, - це добровільна участь у третьому рівні, якщо є фінансова спроможність і бажання відкладати щось додатково на довгий строк.

Для роботодавців реформа поступово відкриває можливість пропонувати співробітникам корпоративні пенсійні програми як частину соціального пакета - подібно до медичного страхування, тільки з горизонтом у десятки років. Для ФОП це так само добровільний інструмент довгострокового накопичення поза межами обов'язкового мінімального ЄСВ.

Чи варто розраховувати лише на майбутню пенсію

Незалежно від того, як швидко й у якому вигляді запрацює другий рівень системи, розумно розглядати державну пенсію як базову підтримку, а не як єдине джерело доходу в старшому віці. Це не інвестиційна порада щодо конкретних інструментів, а загальний принцип фінансової грамотності: чим більше джерел доходу заплановано на пенсійний вік - державна пенсія, особисті накопичення, можлива нерухомість чи інший актив, - тим менше залежність від змін в одній окремій системі.

Так само варто пам'ятати, що будь-яке фінансове рішення щодо участі в добровільній накопичувальній системі приймається індивідуально, з урахуванням власного доходу, віку, інших зобов'язань і горизонту до виходу на пенсію - універсальної відповіді "скільки і куди відкладати" не існує.

Питання та відповіді

Пенсійна реформа в Україні - це не одномоментна заміна старої системи новою, а поступове добудовування додаткових рівнів поверх звичної солідарної пенсії. Найважливіше, що варто винести для себе вже сьогодні, - це різниця між обов'язковим ЄСВ, який і надалі формує право на державну пенсію, та добровільними внески до недержавних пенсійних фондів, які вже доступні кожному, хто хоче створити собі додаткову фінансову подушку на старість.

Перш ніж ухвалювати будь-яке рішення про добровільну участь у накопичувальній системі, варто перевірити ліцензію фонду в реєстрі Національного банку України, уважно вивчити умови договору й комісії та порівняти цей інструмент з іншими способами довгострокового заощадження - зважено, без поспіху й без орієнтації на обіцянки конкретної дохідності, які наперед ніхто гарантувати не може.